Використання інформаційно-комунікаційних технологій у системі освіти сприяло створенню так званої «комп'ютерної методології навчання», що орієнтована на застосування в навчальному процесі таких методів:
- комп'ютерне моделювання навчально-пізнавальної діяльності;
- інформування, програмування навчальної діяльності;
- тестування активного навчання тощо.
Виходячи зі ступеня активності учнів у навчальному процесі, методи навчання умовно ділять на два класи: традиційні та активні. Принципова відмінність цих методів полягає у тому, що при їх застосуванні учням створюють такі умови, за яких вони не можуть залишатися пасивними та мають можливість для активного взаємообміну знаннями й досвідом роботи.
Активне навчання припускає внутрішньо-групову та міжгрупову активність учнів і спрямованість дій (ініціативу):
- фізична активність учнів полягає в просторовому переміщенні, зміні способу дій партнерів із взаємодії, наприклад, у діловій або рольовій грі (учні можуть змінювати робоче місце, пересідати, робити презентацію біля дошки або перед аудиторією, працювати в малих групах, говорити, писати, слухати, робити малюнки тощо);
- соціальна активність учнів виявляється в тому, що вони ініціюють взаємодію один з одним, використовують різні прийоми й техніку обміну даними (ставлять запитання і відповідають на них, обмінюються думками, репліками, коментарями тощо);
- пізнавальна активність учнів виявляється в необхідності самостійно формулювати і ставити проблему, визначати способи її розв'язання, пропонувати рекомендації, приймати рішення.
Характерні ознаки активного навчання:
- активність (фізична, соціальна, пізна вальна);
- ініціатива (спрямованість дій);
- практичний досвід;
- зворотний зв'язок;
- розв'язання проблем;
- оволодіння навичками роботи у команді.
Основні методологічні принципи активного навчання:
- ретельний добір робочих термінів, на вчальної, професійної лексики, умовних позначень;
- всебічний аналіз конкретних практичних прикладів деякої діяльності, в якій учні виконують різні рольові функції;
- підтримка всіма учнями безперервного візуального контакту між собою;
- виконання на кожному занятті одним з учнів функції лідера (керівника), який ініціює та орієнтує обговорення навчальної проблеми (хороший учитель той, що тільки допомагає);
- активне використання технічних навчальних засобів, зокрема таблиць, слайдів, фільмів, роликів, відеокліпів, відеотехніки, за допомогою яких ілюструють навчальний матеріал;
- постійна підтримка вчителем активної внутрішньогрупової взаємодії, зняття ним напруженості у взаєминах між учасниками, нейтралізація «гострих кутів» і дій окремих учнів;
- оперативне втручання вчителя в перебіг дискусії в разі виникнення непередбачених труднощів, а також з метою пояснення нових положень навчальної програми;
- інтенсивне використання індивідуальних занять (домашні завдання самодіагностуючого або творчого характеру) та індивідуальних здібностей у групових заняттях;
- організація просторового середовища — «ігрового поля», яке має сприяти психологічному комфорту учня (наприклад, дискусія всередині команд або міжгрупова дискусія);
- програвання ігрових ролей («опонента», «песиміста», «реаліста», «адвоката», «компетентного судді» тощо) з урахуванням індивідуальних творчих та інтелектуальних здібностей учнів (наприклад, при програванні ситуації стимулювання конструктивного конфлікту).
Для одержання ефективних результатів під час застосування технології активного навчання й залучення учнів до активної діяльності необхідне дотримання таких умов:
- Будь-яка діяльність на занятті осмислюється учнем.
- У діяльності реалізуються пізнавальні потреби учнів в оволодінні новими знаннями.
- На занятті є можливість для кожного виявити себе в діяльності, показати свої здібності, значущі в одержанні загального результату діяльності. .
- У результаті активної діяльності учень отримує задоволення від навчального процесу, виявляє почуття особистої причетності до ре зультатів діяльності.
Заняття, організовані за логікою активного навчання, передбачають такі етапи:
Етап 1. Входження в заняття, на якому вчитель (консультант) оголошує свої вимоги, підходи до організації та змісту заняття. На цьому етапі узгоджуються принципи майбутньої взаємодії, створюється позитивна емоцій на атмосфера заняття.
Етап 2. Вхідна діагностика не тільки припускає визначення початкового рівня компетенцій, а й сприяє усвідомленню суб'єктами навчання своєї «Я-концепції», осмисленню мети своєї діяльності.
Етап 3. Діяльнісний етап — вивчення, закріплення, повторення навчального матеріалу в активній діяльності; в учнів формується розуміння того, що необхідно зробити, який повинен бути результат діяльності і як цього результату буде досягнуто.
Етап 4. Створення змістового поля предметної взаємодії через систему визначених активних форм.
Етап 5. Рефлексія, що допомагає учасникам навчального процесу усвідомити своє «зростання», визначити своє знання-незнання, педагогові відстежити освітні ефекти.
|
